Чотири роки в морі. Хроніка ракетоносців ВМФ РФ у війні 2022–2026

Коли в листопаді 2023 року Україна вперше вразила «Каракурт» — недобудований «Аскольд» на стапелі в Керчі, — Росія мала в Чорному морі лише один повноцінно введений корабель цього типу. Через півроку, у травні 2024-го, не стало й того: «Циклон» затонув у Севастопольській бухті, ставши першим у світі бойовим кораблем, потопленим ракетами ATACMS. Решту чорноморської групи РФ спішно вивела внутрішніми водними шляхами на Каспій — закрите море за понад тисячу кілометрів від фронту. У травні 2026 року удари дістали «Каракурт» і там.

Цей матеріал — про те, що проєкт 22800 мав означати для російського флоту, і про те, чим він обернувся в умовах війни. Реконструкція спирається на відкриті джерела: офіційні повідомлення Генштабу ЗСУ та Військово-морських сил України, оцінки розвідки Міноборони Великої Британії, публікації Міноборони РФ і російських суднобудівних заводів, аналітику Defense Express і Крим.Реалії, а також супутникові й безпілотникові зйомки, оприлюднені сторонами.

ВступНавіщо Росії знадобився «Каракурт»

Проєкт 22800 (шифр «Каракурт») розробило Центральне морське конструкторське бюро «Алмаз» (Санкт-Петербург) у 2015 році на основі ракетно-артилерійського катера проєкту 12300 «Скорпіон» 1990-х років. Це малі ракетні кораблі (МРК) 3-го рангу ближньої морської зони повною водотоннажністю близько 870 тонн і довжиною 67 метрів.

Поява серії — це фактично робота над помилками попереднього проєкту, «Буяна-М» (21631). «Буяни» свідомо проєктували з дуже малою осадкою (близько 2,6 метра), щоб класифікувати їх як кораблі класу «річка-море»: це дозволяло переганяти їх внутрішніми водними шляхами між флотами і, за оцінками аналітиків, обходити обмеження на розміщення крилатих ракет наземного базування. Платою за це була слабка мореходність — на віддаленні від берега «Буян» почувався невпевнено. «Каракурт» зберіг ту саму ударну логіку, але виправив два ключові недоліки:

Ударне озброєння — спільне для обох проєктів: вісім універсальних пускових шахт УКСК 3С14 під крилаті ракети «Калібр-НК», протикорабельні «Онікс», а перспективно — гіперзвукові «Циркон». Артилерія — 76,2-мм АК-176МА, скорострільні АК-630М / «Палаш», великокаліберні кулемети. На частині кораблів встановлювали безпілотники «Орлан-10» для розвідки й цілевказання.

Будують «Каракурти» одночасно на кількох майданчиках: суднобудівний завод «Пелла» (Ленінградська область), підприємства корпорації «Ак Барс» — Зеленодольський завод ім. Горького (Татарстан) і завод «Залив» у Керчі, — а також Амурський суднобудівний завод (Комсомольськ-на-Амурі) для Тихоокеанського флоту. На військово-морському салоні 2023 року «Рособоронекспорт» представив експортну модифікацію 22800Е.

За даними російських джерел, із запланованих 16 кораблів (раніше західні видання називали до 18 законтрактованих) на воду спущено 14. Станом на червень 2026 року в строю перебуває сім (включно з «Бурею», уведеною 8 травня 2026 року), один потоплений («Циклон»), один — у ремонті після удару («Аскольд»), решта добудовується. Тобто майже всю серію вже спущено на воду — і саме на цьому тлі особливо помітні втрати південної групи.

Серія 22800 · повний ростер за заводами та флотами

Дані звірені за RussianShips.info, російською Вікіпедією та VPK.name; сходяться між собою.[1]

§ 01 · Чорне мореП'ятірка, яка не воювала

Чорноморському флоту РФ призначалося п'ять «Каракуртів». За логікою проєкту вони мали стати тим самим інструментом далекобійних ракетних ударів, що й чорноморські «Буяни-М», але мореходнішим і захищенішим із повітря. На практиці південна група розпалася ще до того, як устигла себе проявити: станом на середину 2026 року жоден із цих п'яти кораблів не виконує бойових завдань у Чорному морі.

Усі п'ять будувала корабельна група «Ак Барс»: три з них — керченський завод «Залив» («Циклон», «Аскольд», «Амур»), ще два — Зеленодольський завод ім. Горького в Татарстані («Туча», «Тайфун»). Усі вони приписувалися до 41-ї бригади ракетних катерів у Севастополі — того самого з'єднання, чий командир у березні 2014 року, за матеріалами Офісу генпрокурора України, керував збройним захопленням українського корвета «Хмельницький».

Жоден із п'яти чорноморських «Каракуртів» не здійснив підтвердженого пуску «Калібра» по Україні.За наявними відкритими даними

Спікер ВМС України Дмитро Плетенчук заявляв, що «Циклон» — єдиний на той момент введений у стрій корабель серії на Чорному морі — не випустив жодної крилатої ракети й навіть не пройшов державних випробувань. Єдиним свідченням протилежного є розмита заява міністра оборони РФ Сергія Шойгу (квітень 2024 року) про те, що «Циклон... успішно виконує поставлені завдання»; конкретних ракетних ударів вона не називає, а «завдання» можуть означати патрулювання чи чергування з ППО. Тобто фіксуємо це як заяву, а не як доказ.

«Циклон» (заводський № 801) заклали на «Заливі» 26 липня 2016 року, спустили на воду 24 липня 2020-го, а до складу Чорноморського флоту прийняли 12 липня 2023 року. Уперше в море він вийшов 22 серпня 2023-го. Це був наймолодший корабель флоту й на той момент єдиний повноцінно введений «Каракурт» на півдні — носій до восьми «Калібрів» чи «Оніксів» із власною ППО.

Бойова цінність «Циклона» так і лишилася теоретичною. За заявами ВМС України, корабель не встиг пройти державних випробувань і не здійснив жодного ракетного пуску.[2] На цьому тлі особливо показовою була заява Сергія Шойгу за місяць до загибелі корабля — про те, що головний «Каракурт» серії «успішно виконує поставлені завдання».

У ніч проти 19 травня 2024 року Сили оборони України завдали комбінованого удару по Севастопольській бухті. За оцінкою розвідки Міноборони Великої Британії, атака «майже напевно» поєднувала ударні безпілотники й оперативно-тактичні ракети ATACMS і призвела до затоплення «Циклона»; Генеральний штаб ЗСУ підтвердив ураження 21 травня.[3] За повідомленнями (незалежно не верифікованими в повному обсязі), загинули шестеро російських моряків, ще одинадцятеро дістали поранення.

Значення епізоду виходить за межі однієї втрати: це перший зафіксований випадок потоплення бойового корабля ракетами ATACMS. Корабель, який мав прикривати Севастопольську бухту, не врятувала навіть власна ППО. За словами Плетенчука, зі знищенням «Циклона» РФ позбулася останнього носія «Калібрів», здатного працювати по Україні з короткої дистанції з боку Криму.

Перший «Каракурт», який потрапив у новинні зведення, так і не став бойовою одиницею. «Аскольд» (заводський № 802) заклали на «Заливі» 18 листопада 2016 року, спустили на воду 21 вересня 2021-го, але до удару він не був прийнятий у стрій — імовірно, перебував близько до завершення.

4 листопада 2023 року Повітряні сили ЗСУ завдали удару по суднобудівному заводу «Залив» в окупованій Керчі, де стояв «Аскольд». За свідченнями та оприлюдненими кадрами, у корабель влучили щонайменше три ракети; за наявними даними, це були крилаті ракети повітряного базування SCALP-EG (французька версія Storm Shadow). Розвідка Міноборони Британії наголосила, що удар стався східніше за більшість попередніх заявлених далеких ударів.[6] Російська сторона факт визнала: Міноборони РФ заявило про 15 українських ракет, з яких нібито 13 збили, а дві влучили; командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук підтвердив ураження.

Парадоксально, але корабель урятувала, найімовірніше, саме його недобудованість: без боєкомплекту на борту не було чому детонувати. «Аскольд» зазнав важких ушкоджень, але не затонув. Представниця Сил оборони Півдня Наталія Гуменюк тоді зазначила, що на бойове чергування корабель найближчим часом не повернеться, а частина оцінок зводилася до того, що росіянам простіше його списати, ніж відновлювати.

«Амур»: народжений у Керчі, втік на Каспій

Третій керченський «Каракурт», «Амур» (заводський № 803), у бойових діях на Чорному морі участі так і не взяв — його доля стала ілюстрацією стратегії втечі. Корабель заклали на «Заливі» 30 липня 2017 року, спустили на воду 26 грудня 2022-го, а ходові випробування він проходив із грудня 2023 року. Після ударів по «Аскольду» й «Циклону» росіяни не стали ризикувати: у квітні 2024-го «Амур» перевели з Новоросійська внутрішніми водними шляхами на Каспій — добивати випробування поза зоною досяжності.

Формально 26 серпня 2024 року «Амур» прийняли до складу флоту — але фізично корабель на той момент перебував на Каспії; частина джерел писала про введення саме до Каспійської флотилії, інші — до Чорноморського флоту, що відображає двозначність його приписки. А вже у жовтні 2025-го корабель перекинули ще далі: 26 жовтня 2025 року «Амур» зафіксували у Кронштадті, тобто у складі Балтійського флоту. Таким чином, єдиний із керченської трійки, що уцілів неушкодженим, жодного дня не провоював у морі, для якого будувався, і завершив маршрут за тисячі кілометрів від нього. Подальша балтійська доля «Амура» — у § 03.

«Туча» і «Тайфун»: ті, що не доїхали

Два інші кораблі чорноморської п'ятірки фізично будувалися не в Криму, а на Зеленодольському заводі в Татарстані — і до Чорного моря фактично так і не дісталися. «Тучу» (заводський № 804, спущена 30 червня 2023 року) наприкінці 2023-го перегнали на південь як заміну розбитому «Аскольду» — про це повідомляв Defence Express із посиланням на супутникову інфографіку MT_Anderson, — однак згодом її відвели на Каспій, де й увели у стрій 21 грудня 2024 року. «Тайфун» (заводський № 805) спустили на воду лише 7 травня 2024 року й увели у стрій 28 серпня 2025-го одразу на Каспії. Обидва кораблі рухалися Волгою — тим самим шляхом, яким їх потім і відвели подалі від ударів.

Детальна доля цієї пари — і те, чому Каспій не став безпечним сховком, — у наступному розділі.

Підсумок розділу

З п'яти «Каракуртів», що призначалися Чорноморському флоту, жоден не випустив підтвердженої крилатої ракети по Україні. Один потоплено на воді («Циклон»), один розбито на заводському стапелі («Аскольд»), три — витіснено з театру ще до повноцінного введення в дію («Амур» — на Балтику, «Туча» й «Тайфун» — на Каспій). Проєкт, що мав закрити для південного угруповання РФ нішу мореходного ракетоносія, на Чорному морі завершився, фактично не розпочавшись.

§ 02 · КаспійСховок, який не спрацював

Каспій ніколи не був домом для «Каракуртів». Жоден корабель серії 22800 не будувався й не планувався для Каспійської флотилії: усі шістнадцять кораблів розписані по Балтиці, Чорному морю та Тихому океану. Більше того, сама ідея проєкту полягала в тому, щоб дати флоту мореходний носій «Калібрів» — доповнення до річково-морських «Буянів-М» проєкту 21631, які й створювалися під мілководні внутрішні басейни на кшталт Каспію. Тобто на Каспії в РФ уже був профільний ракетоносій, а мореходність «Каракурта» там не дає жодної переваги.

І все ж саме на Каспій після ударів по Керчі та Севастополю росіяни вивели вцілілі чорноморські кораблі. Логіка втечі була проста: закрите внутрішнє море за понад тисячу кілометрів від лінії фронту, куди, як здавалося, українські засоби ураження не дотягнуться. Ця логіка дала збій двічі. По-перше, Каспій — не тиха гавань, а активний театр ракетних ударів по Україні. По-друге, у травні 2026 року «Каракурт» дістав ураження і там.

Каспій як пускова по Україні

Головною базою Каспійської флотилії пункт Каспійськ у Дагестані став за рішенням Міноборони РФ ще 2017 року. Ядро її надводних носіїв «Калібрів» — три МРК проєкту 21631 «Буян-М», по вісім пускових комірок кожен, та сторожовий корабель проєкту 11661К «Гепард» «Дагестан», який також несе вісім комірок 3С14. Другий «Гепард» флотилії, флагманський «Татарстан», «Калібрів» не має. Сумарний штатний залп каспійської ракетної компоненти сягає близько 32 крилатих ракет.

Каспійську флотилію залучали до ударів по Україні ще від перших тижнів повномасштабного вторгнення; пуски «Калібрів» із Каспію фіксувалися й надалі — зокрема, в ніч проти 2 червня 2026 року під час масованого комбінованого удару. На цьому тлі два переведені з Чорного моря «Каракурти» формально додають флотилії ще до шістнадцяти пускових комірок. Проте варто бути точними: задокументовані пуски «Калібрів» із Каспію приписують саме «Буянам-М», а не «Каракуртам». Підтвердження, що конкретний каспійський «Каракурт» особисто завдавав ударів по Україні, у відкритих джерелах немає.

Дві застряглі одиниці: «Туча» і «Тайфун»

Станом на травень 2026 року на Каспії базувалися два «Каракурти» — «Туча» і «Тайфун»; третій, «Амур», ще у жовтні 2025-го пішов на Балтику. «Туча» (заводський № 804) увійшла у стрій на Каспії 21 грудня 2024 року, «Тайфун» (заводський № 805) — 28 серпня 2025-го. Обидва формально приписані до Чорноморського флоту (частина джерел відносить їх до Каспійської флотилії) — тобто це кораблі, які так і не дісталися «свого» моря й застрягли в басейні, для якого не призначалися.

У ніч проти 7 травня 2026 року Сили оборони України вразили багатоцільовий малий ракетний корабель проєкту 22800 «Каракурт» у районі пункту базування Каспійськ. Про це повідомив Генеральний штаб ЗСУ, зазначивши, що корабель є носієм «Калібрів», а ступінь пошкоджень уточнюється.[8] Який саме корабель уражено — «Туча» чи «Тайфун» — офіційно не називали.

Спікер ВМС України Дмитро Плетенчук звернув увагу на гірку для РФ іронію: під удар, найімовірніше, потрапив той самий корабель, який свого часу залишив Азово-Чорноморський регіон саме для того, щоб уникнути українських ударів. Відстань до Каспійська чимала: близько 930 кілометрів по прямій до окупованого Керченського півострова й приблизно 1000–1500 кілометрів від підконтрольної Україні території залежно від маршруту польоту. Яким саме засобом завдано удару, Генштаб не уточнював; за оцінками, це міг бути далекобійний ударний дрон типу «Лютий» (дальність близько 1400 км, бойова частина 40–50 кг) або FP-1 (до 1600 км, БЧ близько 120 кг).

Цей удар став, за формулюванням Генштабу, другим за тиждень ураженим носієм «Калібрів»: на кілька днів раніше, 3 травня, було атаковано «Каракурт» «Амур» у балтійському Приморську (про що — у § 03).

Каспійськ під ударами: система, а не епізод

Удар 7 травня — не поодинокий епізод. Каспійськ ставав ціллю українських безпілотників неодноразово.

Підсумок розділу

Втеча на Каспій урятувала «Тучу» й «Тайфун» від долі «Циклона» та «Аскольда» — але дорогою ціною. Кораблі, спроєктовані мореходними саме для посилення Чорноморського флоту, опинилися замкненими у внутрішньому морі, де їхня головна перевага марна, а профільний носій «Калібрів» у РФ і без них уже був. Утеча вимкнула їх із тієї війни, для якої вони будувалися. А 7 травня 2026 року з'ясувалося, що навіть ця ціна не гарантує безпеки: удар дістав їх і за тисячу кілометрів від фронту.

§ 03 · БалтикаЄдиний театр, де кораблі реально несуть службу

Якщо на Чорному морі «Каракурти» гинули, а на Каспії застрягли — і поки що зовсім не готова тихоокеанська гілка (§ 04), — то на Балтиці серія робить саме те, для чого створювалася. Тут служить головний корабель проєкту й уся лінійка з повноцінною ППО; тут «Каракурти» базуються в рідних водах флоту (Балтійськ у Калінінградській області та Кронштадт під Санкт-Петербургом), без потреби тікати. Але навіть сюди дотягнулися українські удари, а ще раніше сюди прибився чорноморський утікач.

Балтійську четвірку будував один завод — «Пелла» в Отрадному (Ленінградська область). На цих кораблях найкраще видно головну технічну еволюцію проєкту — поступову появу власної протиповітряної оборони.

Реєстр балтійської четвірки: від беззахисних до «Панцира»

«Митищі» (ex-«Ураган») — головний корабель усього проєкту 22800. Як і наступний корабель серії, спеціалізованої ППО він не має: задум прикривати «Каракурти» зенітним комплексом «Палаш» на практиці не реалізували, тож на двох перших одиницях стоять дві артустановки АК-630М. «Совєтськ» — другий і останній «Каракурт» без спеціалізованої ППО.

«Одинцово» — перший корабель серії з «Панцирем-М»: починаючи з третьої одиниці, замість АК-630М на «Каракурти» ставлять морську версію зенітного комплексу. Саме «Одинцово» позначив перехід проєкту до тієї конфігурації ППО, якої так бракувало чорноморському «Циклону». «Буря» — наймолодший балтійський «Каракурт», уведений 8 травня 2026 року; за даними прес-служби Балтійського флоту, стала другою одиницею, штатно оснащеною «Панцирем-М», і під час держвипробувань відпрацювала комплексом по повітряних мішенях.

Ще три балтійські «Каракурти» від «Пелли» (заводські № 254–256) перебувають на різних стадіях добудови. Принаймні один із них, за даними Defence Express, має назву «Козельськ»; назви двох інших за відкритими джерелами однозначно не встановлені.

«Амур»: чорноморський утікач на Балтиці

Окремий випадок балтійського угруповання — «Амур», корабель, який народився в Керчі для Чорноморського флоту, втік від ударів на Каспій, а у жовтні 2025 року опинився на Балтиці: 26 жовтня його зафіксували в Кронштадті. Внутрішніми водними шляхами його провели з Каспію аж до Санкт-Петербурга. Формально посиливши Балтійський флот ще одним носієм «Калібрів», «Амур» так і не зробив жодного бойового пострілу за всю свою одіссею. Докладніше про його чорноморське походження — у § 01.

Війна дотягнулася й до балтійського узбережжя. 3 травня 2026 року Сили оборони України завдали удару по порту Приморськ — найбільшому нафтоналивному порту РФ на Балтиці. Про операцію повідомив президент Володимир Зеленський; за його даними, доповідь зробив виконувач обов'язків голови СБУ генерал-майор Євген Хмара, а саму операцію провели СБУ, Сили безпілотних систем, ССО, ГУР і Держприкордонслужба.[9] Серед уражених цілей назвали малий ракетний корабель проєкту «Каракурт», сторожовий катер, танкер тіньового нафтового флоту та інфраструктуру нафтотерміналу.

Який саме «Каракурт» було уражено, українська сторона офіційно не називала — йшлося лише про корабель проєкту 22800. За російськими та мережевими джерелами, це міг бути «Амур», однак ця ідентифікація не підтверджена. Якщо вона відповідає дійсності, то під удар потрапив той самий «утікач», що пройшов шлях від Керчі через Каспій до Балтики, — але на рівні відкритих даних це лишається версією, а не фактом. Ступінь пошкоджень не деталізували.

Цей удар став, за хронологією Генштабу, першим із двох уражених «носіїв "Калібрів"» за той тиждень: другим, через чотири дні, був «Каракурт» у Каспійську (§ 02).

Підсумок розділу

Балтика — дзеркальне відображення Чорного моря. Тут проєкт 22800 існує у штатному режимі: головний корабель, поступова поява «Панцира-М», поповнення серії, рідні бази без потреби втечі. Якщо чорноморська група — це історія втрат, то балтійська — історія того, якими «Каракурти» мали б бути всюди. Але навіть ця, найблагополучніша, гілка серії вже не почувається недосяжною: удар по Приморську показав, що глибокий тил на Балтиці теж перестав бути безпечним.

§ 04 · Тихий океанСерія, яка ще не доплила

Для Тихоокеанського флоту «Каракурти» будує Амурський суднобудівний завод у Комсомольську-на-Амурі — чотири кораблі: «Ржев» (заводський № 201), «Удомля» (№ 202), «Шторм» (закладався як «Павловськ», № 203) та «Ураган» (закладався як «Уссурійськ», № 204). Усі заклали у 2019–2020 роках.

На відміну від чорноморської та балтійської груп, тихоокеанська не зазнала ні втрат, ні вимушених перекидань — її проблема суто виробнича: жоден із цих кораблів досі не введений у стрій. «Ржев» і «Удомлю» спустили на воду 27 вересня 2023 року; у жовтні 2024-го «Ржев» відбуксирували з Комсомольська до Владивостока, а заводські ходові випробування він розпочав лише наприкінці 2025 — на початку 2026 року. Решта перебуває на ранніших стадіях.

До війни проти України цей напрям майже не дотичний: кораблі будуються для іншого театру. Їхня історія ілюструє хіба що хронічні темпи російського суднобудування — одиниці, закладені ще до повномасштабного вторгнення, через шість років усе ще не у строю. Для порівняння: балтійська «Буря» добудовувалася приблизно на три з половиною роки довше за початковий план. Тихоокеанська четвірка — це той випадок, коли «Каракурти» не загрожують Україні не тому, що їх знищили чи витіснили, а тому, що вони досі не готові воювати.

Проєкт у цифрахТемпи будівництва проти темпів втрат

Контракт спершу передбачав 18 одиниць, потім скоротився до 16 (дві анульовано у вересні 2020 року — «Восточная верфь», Владивосток). На воду спущено близько 14 кораблів; у строю — сім; потоплено один («Циклон»); у ремонті один («Аскольд»); решта будується.

Наскрізна матриця чотирьох театрів

ВисновокПобита серія, яка лишається загрозою

Проєкт 22800 задумувався як виправлення помилок: мореходний носій «Калібрів» із власною ППО, що мав посилити флоти РФ там, де річково-морські «Буяни-М» були безсилі. Доля серії розкололася за географією на чотири різні історії — і в жодній «Каракурт» не став цілком тим, чим мав.

На Чорному морі, де ці кораблі були потрібні Росії найбільше, серія зазнала найважчих утрат: із п'яти призначених флоту одиниць жодна не випустила підтвердженого «Калібра» по Україні. «Циклон» став першим у світі бойовим кораблем, потопленим ATACMS; «Аскольд» розбили на заводській стінці; три інші витіснили з театру. Прикметно, що чорноморську групу вражали не у відкритому морі, для якого ці кораблі будувалися, а біля причалів і на стапелях. На Каспії «Туча» й «Тайфун» урятувалися від ударів ціною застрягання в басейні, для якого не призначалися, — а 7 травня 2026 року з'ясувалося, що навіть тисяча кілометрів від фронту вже не гарантує безпеки. На Балтиці серія працює як належить — головний корабель, поступова поява «Панцира-М», рідні бази, — хоча удар по Приморську показав, що недосяжного тилу не лишилося й там. А на Тихому океані «Каракурти» не загрожують Україні лише тому, що через шість років після закладки досі не готові воювати.

Українські удари по «Каракуртах» відчутно проріджують і стримують цю силу — топлять, калічать, змушують ховатися за тисячі кілометрів, — але не знімають загрозу остаточно.

Майже всю серію вже спущено на воду — близько чотирнадцяти кораблів із шістнадцяти, — і Росія продовжує вводити нові одиниці: «Буря» поповнила Балтійський флот 8 травня 2026 року. Кожен «Каракурт», прийнятий у стрій, — це повноцінний носій до восьми «Калібрів» або «Оніксів». А Каспій, куди втекли чорноморські кораблі, лишається активним театром ракетних ударів по Україні: пуски «Калібрів» звідти фіксували й у ніч проти 2 червня 2026 року. Полювання триває на всіх театрах одночасно.