Проєкт 677Що таке «Лада» і навіщо її будували
Проєкт 677 розробило петербурзьке ЦКБ МТ «Рубін» у 1990-х під керівництвом головного конструктора Юрія Кормиліцина; будівник усіх човнів серії — «Адміралтейські верфі» (входять до Обʼєднаної суднобудівної корпорації)[1]. «Ладу» задумували як універсальну заміну «Варшавянок» проєкту 877 «Палтус» — з нижчим рівнем шумності серед головних вимог[1].
Проєкт помітно старший, ніж прийнято вважати: науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи за темою 677 почалися ще 1987 року, в СРСР[16] («Техника-молодежи» називає 1989 рік[20]). Технічний проєкт затвердили 1993-го — і одразу відправили на переробку; другий варіант ухвалили аж 1997 року, а всього під час створення човна відпрацювали 180 ОКР[16]. Кормиліцин вів тему від самого початку; з 2008 року головним конструктором проєкту став Олександр Арсентьєв — саме за нього добудовували серійні човни[15]. Від перших НДДКР до підняття прапора на третьому човні в грудні 2025-го минуло 38 років.
Будувати «Лади» первісно планували широко: на Ленінградському адміралтейському обʼєднанні, Сєвмаші в Сєвєродвінську, «Красном Сормово» в Горькому та заводі імені Ленінського комсомолу в Комсомольську-на-Амурі. На Сєвмаші навіть устигли створити заділ за головним замовленням — після розвалу СРСР його передали «Адміралтейським верфям», і вся програма звелася до однієї верфі[16].
За призначенням це багатоцільовий човен: знищення надводних кораблів і суден противника, патрулювання, розвідка, захист морських комунікацій, постановка мінних загороджень[1]. Важливий нюанс, який часто губиться: «Ладу» проєктували насамперед як протичовновий і патрульний засіб, а не як ударний носій крилатих ракет — роль «каліброносця» стала виразним наголосом уже пізніше, на хвилі захоплення «Калібрами» після 2015 року[11].
Підводний човен задумано як свого роду морський підводний мисливець, здатний знищувати будь-які цілі — бойові надводні кораблі, транспортні судна чи підводні човни — нанесенням торпедних і ракетних ударів, постановкою мінних загороджень, а також за допомогою бойових плавців.
Три конструктивні рішення, що вирізняють «Ладу»
- Компактна архітектура корпусу — конфігурація, якої в російських ударних човнах не застосовували від 1940-х років[14]. Щодо того, яка вона саме, джерела не збігаються: довідник за Апальковим називає човен однокорпусним[16], тоді як N+1 — напівторакорпусним[18]. Порівняно з проєктом 877 надводну водотоннажність зменшено приблизно в 1,3 раза, знижено шумність і підвищено підводну швидкість[1].
- Автоматизована бойова система «Литий» і високий ступінь автоматизації, завдяки чому екіпаж скорочено до 35 осіб[1][13].
- Електродвигун на постійних магнітах та акумуляторна батарея підвищеного ресурсу[14].
Для човна створили «цілу серію нового обладнання — понад 130 одиниць», розробленого «на нових принципах».
Цю цифру подають як досягнення, але в тому ж інтервʼю Вільніт пояснив і її ціну: грошей на стендове апробування обладнання не виділяли, тож перші зразки йшли одразу на човен, і доводити їх доводилося вже на борту[15]. Понад сто тридцять неперевірених на стендах систем, установлених просто на головний корабель, — це і є технічне пояснення того, чому «Санкт-Петербург» будували та випробовували 13 років.
ТТХТактико-технічні характеристики
Показники подано як заявлені — незалежно вони не верифіковані й різняться залежно від походження. Нижче зіставлено дві лінії джерел: західні довідкові зведення[14] і російську довідкову традицію — зведення «Штурму Глубины» за Ю. В. Апальковим, яке описує базовий проєкт 677 станом на початок 2000-х і саме маркує свої дані як «передбачувані»[16].
| Параметр | Довідкові зведення [14] | Російські джерела [16] [17] |
|---|---|---|
| Проєкт | 677 / 677М «Лада»; експортний — «Амур-1650» (він же 677Е) | |
| Розробник / будівник | ЦКБ МТ «Рубін» / «Адміралтейські верфі» | |
| Архітектурний тип | напівторакорпусний[18] | однокорпусний, з мінімальним запасом плавучості[16] |
| Водотоннажність (надводна) | ~1 793 т | 1 765 т |
| Водотоннажність (підводна) | ~2 743 т | 2 700 т[17] · 2 650 т[20] |
| Осадка | немає даних | 6,7 м[20] |
| Довжина найбільша | ~72 м (TWZ оцінює «близько 200 футів» ≈ 61 м) | 67,0 м[16] · 66,8 м[18] |
| Ширина корпусу | 7,1 м | |
| Глибина занурення | «понад 300 м» | робоча 250, гранична 300[17] (Апальков допускав 240) |
| Швидкість (надводна / підводна) | 10 / 21 вузол | |
| Дальність плавання | ~7 500 км | 650 миль під водою на 3 вузлах; 6 000–6 500 миль у режимі РДП на 7 вузлах; 1 600 миль при чергуванні тихого ходу 3,5 вузла і РДП із зарядкою батарей до повного витрачання палива[20] |
| Автономність | 45 діб за запасами провізії | |
| Ресурс | немає даних | гарантований строк експлуатації 25 років; до першого ремонту — 10 років[20] |
| Шумність | немає даних | за заявами в ЗМІ — 50% від шумності пр. 877, тобто в штиль близько 30 дБ[20] |
| Енергоустановка | дизель-електрична; електродвигун на постійних магнітах, 1 вал, ~2 700 к.с. | ДЕУ з повним електрорухом; головний гребний електродвигун СЕД-1, 1 × 4 100 к.с.; дизелі Д-49; генератори 28ДГ по 2 100 кВт[17] |
| Акумуляторна установка | «батарея підвищеного ресурсу» | 2 групи × 120 елементів (носова і кормова) |
| Рушій | немає даних | 1 × малошумний гвинт фіксованого кроку |
| Резервні засоби руху | немає даних | 2 висувні колонки, привод 102 кВт |
| Екіпаж | 34 за даними МО РФ[17], 35 у зведеннях, 36 у N+1[19] | |
| Торпедні апарати | 6 × 533 мм, носові; два апарати верхнього ярусу — під телекеровані торпеди[17] | |
| Боєкомплект | 16–18 торпед/ракет або 44 міни; до 10 «Калібр»/«Клаб»; РПК-6 «Водопад» (SS-N-16) | 18 торпед (САЕТ-60М, УГСТ, УСЕТ-80К), ракето-торпеди «Шквал», ПКР «Бірюза» (Club-S) або 22 міни ДМ-1[20][16]; МО РФ називає ПКР «Онікс» і «Альфа»[17]; «Калібр» не згадує жодне |
| Засоби ППО | немає даних | ПЗРК «Ігла-1М»: 1 контейнер зберігання, 6 ракет |
| Радіоелектронне озброєння | бойова система «Литий» | ГАК «Ліра» з носовою шумопеленгаторною антеною великої площі Л-01; КАС «Литий»; РЛС КРМ-66 «Кодак»; перископи «Парус-98КП» і «Парус-98УП»[17]; СУТА «Мурена»[16]. Навігаційний комплекс: «Апасіоната»[17] або «Андога»[16] |
КонструкціяЩо всередині: пʼять відсіків і жодного запасу міцності
Поздовжній розріз «Лади» опублікований у російській довідковій літературі, і він показує компонування, нетипове для радянської школи. Човен розділений на пʼять відсіків[16]:
- 1відсік під основну антену гідроакустичного комплексу
- 2носова цистерна головного баласту
- 3533-мм торпедні апарати
- 4торпедонавантажувальний люк
- 5якір
- 6носовий (торпедний) відсік
- 7запасні торпеди з пристроєм швидкого заряджання
- 8приміщення допоміжних механізмів
- 9носова акумуляторна батарея
- 10ходовий місток
- 11міцна рубка
- 12другий відсік (центрального поста)
- 13центральний пост
- 14головний командний пост
- 15апаратне приміщення радіоелектронного озброєння
- 16приміщення допоміжного обладнання й загальносуднових систем: трюмні насоси, насоси гідравліки, перетворювачі, кондиціонери
- 17третій (житловий і акумуляторний) відсік
- 18кают-компанія і камбузний блок
- 19житлові приміщення й медичний блок
- 20кормова акумуляторна батарея
- 21четвертий (дизель-генераторний) відсік
- 22дизель-генератори
- 23приміщення допоміжних механізмів
- 24пʼятий (електромоторний) відсік
- 25гребний електродвигун
- 26паливна цистерна
- 27приводи кормових рулів
- 28лінія вала
- 29кормова цистерна головного баласту
- 30кормові вертикальні стабілізатори
- 31обтічник каналу виходу гнучкої протяжної буксированої антени
Компонування зсередини, від носа
- Перший, торпедний. У самому носі — окремий відгороджений обʼєм під основну антену гідроакустичного комплексу; далі шість 533-мм апаратів, торпедонавантажувальний люк, запасні торпеди з пристроєм швидкого заряджання, носова цистерна головного баласту і якір.
- Другий, центрального поста. Міцна рубка, ходовий місток, центральний пост і головний командний пост, апаратне приміщення радіоелектронного озброєння, трюмні насоси й гідравліка.
- Третій, житловий і акумуляторний. Носова та кормова групи акумуляторних батарей, кают-компанія, камбуз, житлові приміщення й медичний блок — екіпаж живе просто над батареями.
- Четвертий, дизель-генераторний. Дизель-генератори й допоміжні механізми.
- Пʼятий, електромоторний. Гребний електродвигун, паливна цистерна, лінія вала, приводи кормових рулів; на кормовому краю — вертикальні стабілізатори й обтічник каналу виходу буксированої антени.
Головна конструктивна особливість ховається в самому визначенні типу — і тут два фахові джерела розходяться. Довідник за Апальковим називає човен однокорпусним, «з мінімальним запасом плавучості, необхідним для забезпечення надводної непотоплюваності»[16]. Те саме пише й «Техника-молодежи»: однокорпусна схема, до якої «наші конструктори повернулися вперше за досить тривалий час»[20]. N+1 описує ту саму «Ладу» як напівторакорпусну: міцний корпус прикритий легким лише частково[18].
Практичного протиріччя тут менше, ніж здається на перший погляд: обидва описи говорять про те, що зовнішнього корпусу на «Ладі» різко поменшало проти двокорпусних «Варшавянок». Різняться вони в тому, чи лишилося його бодай частково. Але наслідок в обох випадках однаковий — це прямий обмін: менший корпус означає меншу шумність, меншу помітність, вищу маневреність і швидше занурення, але й менший резерв плавучості на випадок пробоїни[18]. Двокорпусні «Варшавянки» в цьому сенсі живучіші — платою за їхню живучість є більший обʼєм і більший шум.
Енергоустановка теж переписана з нуля, і саме тут — найбільше інженерної новизни. Замість дизель-генераторів постійного струму поставили генератори змінного струму, а замість двох електродвигунів — один низькообертний всережимний гребний електродвигун, що дало змогу взагалі відмовитися від окремого двигуна економічного ходу[16]. Повний його опис — багаторежимний головний гребний двигун на постійних магнітах, тихіший за традиційні асинхронні електромотори[18]. Дизель-генератор для проєкту створив Коломенський завод. Він має високу питому потужність, працює з високим протитиском і при цьому помітно менший та легший за попередні. Наддув у нього регульований, а вбудована діагностика виявляє несправності на ранніх стадіях. Головне ж — під нього розробили режим прискореної зарядки батарей, який скорочує час перебування човна в перископному положенні, тобто в найуразливішому стані[20]. Повідомлення МО РФ додає до цього індекси: електродвигун СЕД-1 на 4 100 к.с., дизелі Д-49 і генератори 28ДГ по 2 100 кВт. Сам Д-49 — середньообертний восьмициліндровий V-подібний дизель з діаметром циліндра й ходом поршня по 260 мм і максимальними 1 000 обертами на хвилину[17]. Живлення — дві групи акумуляторів по 120 елементів; рушій — один малошумний семилопатевий гвинт із шаблевидними лопатями[20] (для порівняння: на «Алросі» проєкту 877В стоїть водометний рушій). На випадок відмови основної лінії передбачені дві висувні колонки з приводом на 102 кВт.
Що на «Ладі» зробили вперше у вітчизняному підводному суднобудуванні
- Передні рулі глибини на рубці — така компоновка на вітчизняному дизель-електричному човні застосована вперше[20].
- Телескопічні підйомно-щоглові пристрої, які не проникають у міцний корпус — крім командирського перископа. Це прибирає з корпусу низку отворів, кожен з яких є потенційною течею й джерелом шуму[20].
- Перископ «Парус» розробки ЦНДІ «Електроприлад» — з оптичним і низькорівневим телевізійним каналами[20].
- Гідролокаційне покриття нового покоління, створене в НДІ імені Крилова; разом із шумопоглинальними елементами й амортизацією всіх механізмів воно, за заявою, дає зниження акустичного поля в кілька разів проти проєктів 877 і 636[20].
- Побутові умови — житловий відсік як «готель каютного типу» з персональною койкою для кожного моряка й кают-компанією, що вміщає одразу половину екіпажу[20].
Відкриті довідники й повідомлення МО РФ дають конкретні найменування систем, а не загальне «радіоелектронне озброєння»: гідроакустичний комплекс «Ліра» з носовою антеною Л-01. Бойова інформаційно-керуюча система — «Литий», радіолокаційний комплекс — КРМ-66 «Кодак», і ще два перископи серії «Парус-98» — командирський КП та універсальний УП[17]. Щодо «Мурени» джерела розходяться: довідник називає її системою керування торпедною стрільбою[16], а «Техника-молодежи» — пристроєм автоматичного швидкого безшумного перезаряджання торпедних апаратів, які мають ще й повітряну систему стрільби[20]. Навігаційний комплекс у двох джерелах різний — «Апасіоната» з інерціальною системою та GPS/ГЛОНАСС у повідомленні про «Кронштадт» проти «Андоги» в довіднику за базовим проєктом; найімовірніше, це різниця між базовим 677 і модернізованим 677М. Із шести торпедних апаратів два пристосовані під телекеровані торпеди — тобто такі, що керуються оператором по дротовій лінії вже після пострілу. І окремо те, чого зазвичай не згадують у розповідях про «Ладу»: човен має власні засоби ППО — ПЗРК «Ігла-1М» з боєкомплектом на шість ракет в одному контейнері зберігання.
СенсориСтавка на гідроакустику
Ключова заявлена перевага «Лади» — не ракети, а «вуха». Комплекс має назву «Ліра», а його носова шумопеленгаторна антена великої площі — індекс Л-01[17]. Човен обладнано також буксированою антеною і, за наявними даними, великою конформною антеною в носовій частині[13]. За оцінкою військово-морського аналітика Х. І. Саттона (H. I. Sutton), ця носова конформна антена може бути найбільшою свого типу серед усіх неатомних човнів[13].
Якщо характеристики відповідають заявленому, саме сенсорика — а не ударний потенціал — могла б дати «Ладі» перевагу: виявляти чужі човни раніше, ніж помітять її саму.Узгоджується з первісним протичовновим призначенням проєкту[13]
Малошумність, за словами гендиректора «Рубіна», забезпечують три речі: спеціально створене для човна малошумне обладнання, зовнішнє протигідролокаційне покриття і ретельно спроєктовані обводи корпусу[15]. До цього переліку варто додати ще одне рішення, про яке «Рубін» не згадував: усе обладнання, здатне вібрувати під час роботи, встановлене на віброопорах — тобто розвʼязане з корпусом, щоб вібрація не йшла в воду[18]. Кормовий обтічник каналу виходу буксированої антени видно й на поздовжньому розрізі — гнучка протяжна антена буквально випускається за човном, подалі від власних шумів[16].
Цікавіше інше: у тому ж інтервʼю Вільніт пояснив, чому потужна гідроакустика — це не сама лише антена. Що чутливіша станція, то більше сторонніх шумів вона ловить разом із корисним сигналом, тож усе впирається у «високошвидкісну» систему обробки даних. Та й виявити ціль — лише півсправи: її ще треба класифікувати, визначити швидкість, глибину й напрямок руху, причому рухається і власний човен, і чужий, і саме середовище[15].
Якщо підводний човен 877-го проєкту називали «Чорною дірою», то цей назвемо «Невидимкою». Його справді ніхто не побачить і не почує.
За заявою «Рубіна», під час дослідної експлуатації «Санкт-Петербург» виявляв малошумні атомні та неатомні човни інших проєктів, а також надводні цілі — і приховано стежив за ними «протягом тривалого часу»[15]. Незалежних підтверджень цього немає, а сам головний човен через чотири роки після цих слів відправили на злам.
Реальні характеристики новітньої російської гідроакустики достеменно невідомі. Але саме тут, а не в ракетному залпі, лежить закладена в проєкт логіка — тиха дизельна субмарина-«мисливець» для тісних прибережних вод.
Озброєння«Калібр» із торпедного апарата: 10 проти 4
Опис ракетного озброєння 677-го різниться від джерела до джерела. Довідник за Апальковим для базового проєкту дає торпеди УСЕТ-80К і ПКР «Club-S» — «Калібру» немає[16]. Міноборони РФ у день прийняття «Кронштадта» в січні 2024 року назвало надзвукову протикорабельну П-800 3М55 «Онікс» і П-900 3М51 «Альфа» плюс торпеди й міни — теж без «Калібру»[17]. Англомовні довідники — «до десяти «Калібрів»[10]. І, нарешті, будівельник човнів: у лютому 2021 року гендиректор «Адміралтейських верфей» Олександр Бузаков заявив, що серійні човни озброять пусковими установками крилатих ракет «Калібр»[19].
Більшість цих розбіжностей знімається двома фактами. Перший: «Клаб-С» (російська назва «Бірюза», за класифікацією НАТО SS-N-27 Sizzler) розробки ОКБ «Новатор» — не альтернатива «Калібру», а те саме сімейство ракет під експортною назвою. До комплексу входять протикорабельні 3М-54Э і 3М-54Э1, протичовнові 91РЭ1 і 91РЭ2 та ракета для ураження наземних цілей 3М-14Э — експортний варіант тієї самої 3М-14, якою «Варшавянки» бʼють по Україні[20]. Другий: серійні човни будують за модернізованим проєктом, і саме «Кронштадт» та «Великие Луки» отримали «Калібр», потужніший і менш шумний електродвигун та оновлені бортові системи, чого не мав головний «Санкт-Петербург»[19].
Окремого пояснення потребує число десять. Воно зʼявляється в англомовних довідниках і Вікіпедії, але жоден профільний довідник його не підтверджує. Натомість рекламний розріз експортного «Амура-950» має підпис виробника: човен, «озброєний торпедами і 10 вертикальними ракетними пусковими установками» (див. вище). Десять — це параметр експортного проєкту з вертикальними пусковими, якого так і не побудували, а не тих човнів, що служать у ВМФ РФ.
Не сходиться й перелік Міноборони. «Онікс» — велика ракета діаметром близько 670 мм, її штатно пускають із вертикальних або похилих установок; у 533-мм торпедний апарат вона конструктивно не проходить, а вертикальних пускових на серійній «Ладі» немає. «Альфа» 3М51, навпаки, свого часу й розроблялася під торпедний апарат. Отже заявлений склад ракетного озброєння «Лади» не сходиться з її ж заявленими пусковими установками, і найімовірніше пояснення тут те саме — характеристики експортного «Амура-950» перенесли на серійний човен.
Для порівняння: «Варшавянки» проєкту 636.3, які реально стріляли по Україні й Сирії, несуть лише чотири «Калібри» кожна[10]. Тобто на папері одна «Лада» дорівнює приблизно двом-трьом «Варшавянкам» за ракетним залпом — і в цьому вся суть наративу про «нове покоління носіїв».
ПНЕУПовітронезалежна установка, якої немає
Технологією, заради якої проєкт затівався, була повітронезалежна енергоустановка (ПНЕУ/AIP) — вона мала різко збільшити час перебування під водою й зробити човен важчим для виявлення. Іронія в тому, що в цій галузі СРСР/Росія мали заділ ще з 1950-х (дослідний проєкт 617)[13].
Проте на «Санкт-Петербурзі», який слугував прототипом, установка не запрацювала, і від ПНЕУ для серії фактично відмовилися — у 2019 році «Рубін» прямо вказав, що човни серії нею не оснащуватимуться[13][14]. Проте паралельно тривала інша лінія робіт, і виконавці в неї були цілком конкретні. На початку 2018 року повідомляли, що Центральний науково-дослідний інститут суднової електротехніки й технології разом із Криловським науковим центром завершать розробку анаеробної енергоустановки для підводних човнів до 2020 року — і що першу таку установку змонтують саме на головній «Ладі», «Санкт-Петербурзі». Заявлений ефект — перебування під водою до 45 діб[18]. Натомість того ж 2019-го відновили розробку електрохімічного генератора — добування водню з дизпального й кисню — із завершенням у «середині 2020-х». Обговорювали й альтернативу: літій-іонні батареї, які теоретично дали б дизельному човну дуже велику підводну автономність[13][14].
Станом на 2026 рік на жодному з побудованих човнів ПНЕУ не встановлено[5][11]. Без неї «Лада» лишається шумнішою і легше виявляється — тобто головна заявлена перевага нового покоління досі на кресленнях. Західні аналітики послідовно описують програму як «розчарування»[5].
У розгорнутому інтервʼю до прийняття «Кронштадта» в січні 2024 року гендиректор «Рубіна» не згадує повітронезалежну установку жодного разу[15]. Він говорить про «більшу підводну автономність» як про мету проєктантів — але не пояснює, за рахунок чого вона досягається на човні, що йде під водою 650 миль на трьох вузлах. Технологію, заради якої проєкт починали, у момент його головного тріумфу просто обійшли мовчанням.
ХронікаШість закладок, два боєздатні човни, 28 років
Шість човнів закладено — три на воді або в бойовому складі, три будуються. Номер у дужках біля назви — серійний (заводський).
| Назва (серійний №) | Проєкт | Закладено | Спущено | Статус |
|---|---|---|---|---|
| Б-585 «Санкт-Петербург» (01570) | 677 | 26.12.1997 | 28.10.2004 | Списаний, на брухт (2024) — був дослідною платформою |
| Б-586 «Кронштадт» (01571) | 677 | 28.07.2005 | 20.09.2018 | У строю з 31.01.2024, Північний флот |
| Б-587 «Великие Луки» (01572) | 677М | 10.11.2006* | 23.12.2022 | У строю з 16.12.2025, Балтійський флот** |
| «Вологда» (01573) | 677М | 12.06.2022 | — | Будується |
| «Ярославль» (01574) | 677М | 12.06.2022 | — | Будується |
| «Малоярославець» (01575) | 677М | 27.08.2026 | — | Будується |
** Флот приписки за TASS і GlobalMilitary — Балтійський; окремі видання писали про Північний — приписка лишається невизначеною.
Заявлені плани щодо кількості човнів змінювалися так само різко, як і саме рішення будувати серію. На спуску головного човна 2004 року представники ВМФ обіцяли серію до сорока субмарин, а на Балтійському флоті до 2020 року планували мати дві бригади неатомних човнів по шість у кожній[20]. У березні 2009-го заступник начальника Головного штабу ВМФ віцеадмірал Олег Бурцев говорив уже про серію з восьми човнів; у листопаді 2018-го головком ВМФ адмірал Володимир Корольов — уже про дванадцять[16]. Між цими двома заявами була пауза 2009 року, коли будівництво другого й третього човнів зупинили рішенням Міноборони, і — найголовніше — 19 січня 2016 року РІА «Новости» повідомило, що човни проєкту 677 більше не будуватимуться зовсім: фінансування переводили на перспективний проєкт «Каліна»[16]. Потім рішення відіграли назад і два вже закладені човни таки добудували. У січні 2024-го, приймаючи «Кронштадт», МО РФ говорило вже про шість човнів серії[17]. Окремо від кількості зривалися й терміни: у лютому 2021-го гендиректор «Адміралтейських верфей» Олександр Бузаков обіцяв передати флоту обидва серійні човни у 2022 році[19]— «Кронштадт» передали у 2024-му, «Великие Луки» у 2025-му.
Останню цифру назвав особисто Путін. 24 липня 2025 року на нараді в Сєвєродвінську (Архангельська область), присвяченій розвитку підводних сил, він заявив: «Ведеться будівництво неатомних підводних човнів проєкту 677. Головний підводний човен «Кронштадт» уже прийнято до складу ВМФ у 2024 році. Усього планується побудувати не менше девʼяти таких підводних човнів»[22]. У двох реченнях тут два різні твердження, і обидва варті уваги.
Перше — чергова зміна цільової цифри: не менше девʼяти замість шести, про які МО РФ говорило за півтора року до того. Друге тонше: головним човном проєкту названо «Кронштадт». Головним кораблем серії був і лишається Б-585 «Санкт-Петербург» — той, що будувався тринадцять років і якого за півтора року до цієї промови списали на брухт через несправні сонар і двигун. Перепризначення «головного» на перший серійний човен прибирає з офіційної історії проєкту найнезручніший його епізод.
Фактичний підсумок на кінець серпня 2026 року: за 28 років програми закладено шість човнів, з них боєздатні два — «Кронштадт» і «Великие Луки», на кожен пішло від десяти до девʼятнадцяти років. Ще три стоять на стапелях. Щоб виконати обіцяне «не менше девʼяти», Росії треба законтрактувати й закласти ще щонайменше три-чотири субмарини — і це не рахуючи утилізованого «Санкт-Петербурга».
Нижче — досьє на кожен човен: повна історія будівництва й ключові дати.
Б-58501570Проєкт 677 · головний корабель«Санкт-Петербург»13 років будівництва → дослідна платформа → брухтНа брухт · 2024
Головний корабель заклали 26 грудня 1997 року, спустили на воду 28 жовтня 2004-го[1]. Контракт із «Адміралтейськими верфями» Міноборони підписало ще в серпні 1997-го, а будівництво розраховували завершити до 2002 року[20].
Перший же етап випробувань у Фінській затоці 2005 року показав інше. Прорахунки в компонуванні відсіків — простір біля двигуна виявився вкрай тісним, що ускладнює регулювання й діагностику. Головна енергоустановка не змогла розвинути й половини належної потужності. І найважче — непрацездатність гідроакустики: після занурення човен фактично сліпнув[20]. Кілька місяців недоліки намагалися усунути на ходу, не вийшло; у грудні 2005-го перший етап випробувань згорнули, і човен надовго завмер біля причалу.
Прийняття на озброєння переносили тричі — з 2006-го на грудень 2007-го, потім на травень 2010-го. І коли акт нарешті підписали 22 квітня 2010 року, човен узяли в дослідну експлуатацію з недоведеним головним електродвигуном, який розвивав 60 відсотків проєктної потужності, і з недоробками в низці інших систем[20]. Звідси й пізніші повідомлення, що сонар і рушій на човні працюють неналежно[11].
У листопаді 2011-го ухвалили рішення переробити головний човен і добудовувати наступні за зміненим проєктом (системи керування, електрорушій, навігація)[1]. Фактично «Санкт-Петербург» лишили дослідною платформою для випробування систем[14].
7 квітня 2020 року човен вирушив з бази на Кольському півострові в Кронштадт — надводним переходом, у супроводі рятувального буксирного судна «Памір», на технічне обслуговування й модернізацію[18]. Зміст робіт не розкривали. Збіг обставин тут промовистий: саме на 2020 рік було заплановане завершення розробки анаеробної установки, і саме «Санкт-Петербург» називали човном, на який її змонтують першою[18]. Чи справді її встановили, у відкритих джерелах не сказано ні слова — ні тоді, ні потім.
Дослідну експлуатацію «Санкт-Петербург», на відміну від більшості човнів, проходив на двох принципово різних театрах: спершу на Балтиці — мілкому морі зі своєрідними акустичними умовами, специфічною гідрологією та інтенсивним трафіком цивільних суден, — а потім на Півночі, де холодне глибоке море, кромка криги й геть інший рівень акустичних завад[15]. За заявою «Рубіна», човен підтвердив відповідність заданим характеристикам, і 2020 року головнокомандувач ВМФ РФ затвердив підсумковий акт про успішне завершення програми дослідної експлуатації[15]. Через чотири роки після цього «успішного завершення» човен відправили на злам.
5 лютого 2024 року оголосили, що човен виводять зі складу флоту й відправляють на злам: за словами джерела ТАРС, «його модернізація дуже дорога — за ці ж гроші можна побудувати новий човен»[1]. Головний корабель проєкту так і не став повноцінною бойовою одиницею — 13 років будівництва завершилися брухтом[11].
Ключові дати
Б-58601571Проєкт 677 · перший серійний«Кронштадт»19 років від закладки до передачі флотуУ строю · Північний флот
Другий човен серії заклали 28 липня 2005 року, але 2009-го будівництво зупинили через світову фінансову кризу, що вдарила по всьому суднобудуванню[1][11]. Роботи відновили 9 липня 2013-го — уже з урахуванням зауважень за випробуваннями головного човна[1]. Спустили на воду 20 вересня 2018 року, а передали флоту лише 31 січня 2024-го[1].
Церемонію підняття прапора провели на «Адміралтейських верфях» у Санкт-Петербурзі[23]: зачитали наказ головкома ВМФ про зарахування човна до 161-ї бригади підводних човнів Кольської флотилії різнорідних сил Північного флоту[13]. За розмірами — близько 61 м завдовжки, підводна водотоннажність близько 2 700 т[13]. Попри урочистості, човен від початку вважали проблемним[2].
Зарахування до зʼєднання і прибуття до нього — різні події, і в цьому випадку між ними два роки і пʼять місяців. Балтику «Кронштадт» залишив аж 27 червня 2026 року: данські спостерігачі зняли під мостом через протоку Великий Бельт загін, що йшов на північ, — великий десантний корабель «Кондопога», човен проєкту 677 і човен проєкту 636.3[24]. Російський військовий оглядач Дмитро Болтенков назвав ці човни: «Кронштадт», що йшов на Північ, і «Якутск», що прямував далі на Тихоокеанський флот[25]. Свідчень про раніший перехід у відкритих джерелах немає. Тобто човен, урочисто зарахований до складу Північного флоту в січні 2024 року, простояв на Балтиці до літа 2026-го.
Про виконання програми державних випробувань після приходу на Північ теж не повідомляли: жодної торпедної чи ракетної стрільби «Кронштадта» у відкритих джерелах не зафіксовано. Пуски «Калібру» на Північному флоті за цей час висвітлювали — 22 травня 2025 року в Баренцевому морі стріляв атомний «Архангельськ» проєкту 885М[26].
Ключові дати
Б-58701572Проєкт 677М · ex-«Севастополь»«Великие Луки»Приймання переносили щонайменше шість разівУ строю · приписка спірна
Третій човен (серійний 01572) заклали 10 листопада 2006 року як «Севастополь», будівництво зупинили 2009-го, а 19 березня 2015-го перезаклали й перейменували на «Великие Луки»[1]. Назва була не випадкова: човен будувався для Чорноморського флоту, і здачу планували на 2010 рік[20]. Тобто на момент закладки «Ладу» для Чорного моря ще цілком передбачали — а через чотири роки гендиректор «Рубіна» публічно сказав, що це море для проєкту замале. Перейменування 2015 року закрило чорноморську сторінку остаточно. На воду вивели 23 грудня 2022 року, підняли прапор аж 16 грудня 2025-го[1][12]. За даними профільних видань, приймання переносили щонайменше шість разів[6].
Того ж дня командування ВМФ РФ оголосило про закладку ще двох човнів на початку 2026-го[4][8]. Флот приписки — Балтійський (за TASS і GlobalMilitary), хоча окремі видання писали про Північний, тож він лишається невизначеним[1][3][14].
Ключові дати
0157301574Проєкт 677М · закладені в один день«Вологда» · «Ярославль»«Продовження серії» — поки що деклараціяБудуються
Обидва човни (01573 і 01574) заклали в один день — 12 червня 2022 року[1]. Саме про них ідеться в оголошеннях про «продовження серії»; загалом Путін заявляв про плани щонайменше на девʼять човнів[22][4] — цифру варто читати як декларацію намірів, а не як графік.
Церемонія закладки була менш урочистою подією, ніж її подавали: контракт на обидва човни уклали ще в червні 2019 року, різати метал почали в лютому 2022-го, а офіційну церемонію закладки провели 12 червня 2022 року — тобто вже на розпочатій роботі[16]. Крім них законтрактовано ще щонайменше два човни — один за контрактом серпня 2020 року — із планом закладки орієнтовно у 2026-му[16].
Статус
Б-???01575Проєкт 677М · шосте замовлення«Малоярославець»Закладений 27 серпня 2026 рокуБудується
Шостий за рахунком підводний човен проєкту 677 (пʼятий за модернізованим проєктом 677М) заклали на «Адміралтейських верфях» у Санкт-Петербурзі 27 серпня 2026 року. Човен отримав найменування «Малоярославець» на честь міста військової слави в Калузькій області.
У церемонії взяли участь помічник президента РФ і голова Морської колегії Микола Патрушев, головнокомандувач ВМФ адмірал Олександр Моісеєв і гендиректор ОСК Андрій Пучков[21]. Патрушев висловив упевненість, що колектив верфі «гідно впорається з поставленим завданням», а Моісеєв зосередився на самій назві, проводячи паралелі з війною 1812 року та Другою світовою. Про терміни здачі не говорив ніхто. Закладка відбулася невдовзі після заяви Путіна на нараді в Сєвєродвінську (липень 2025 року) про плани побудови «не менше девʼяти човнів проєкту 677», де головним кораблем серії було оголошено «Кронштадт» замість списаного на брухт «Санкт-Петербурга».
Статус
Експорт«Амур-1650» і «Амур-950»: VLS, якого не дали своїм
Росія намагалася відбити витрати, продавши проєкт за кордон. Експортні версії дістали назви «Амур-1650» та «Амур-950»[1]. Прикметно, що «Амур-950» пропонували з вертикальною пусковою установкою під крилаті ракети (зокрема BrahMos) — тобто іноземному покупцеві пропонували краще озброєну конфігурацію, ніж ту, що врешті отримав власний флот[11].
Головним потенційним замовником була Індія, якій пропонували спільне виробництво. Індія обрала французький проєкт, і експортна програма «Амурів» фактично згасла — інших покупців не знайшлося[11]. Це бʼє і по економіці програми, і по її репутації.
«Амур» існує не лише на папері. Експортний човен заклали на «Адміралтейських верфях» того самого дня, що й «Санкт-Петербург», 26 грудня 1997 року[16]. За даними ІТАР-ТАРС, у 2005 році його готовність становила 47%, а до 2009-го будівництво зупинили повністю[16].
Тобто експортна «Лада» стоїть недобудованою майже тридцять років — і покупцям тридцять років пропонують те, чого фізично не існує в завершеному вигляді. Крім «Амура-1650», для експорту розробили ціле сімейство варіантів «Амур», що різнилися водотоннажністю й типом рухової установки, — жоден не був побудований[16].
ПерспективиМайбутнє проєкту — курс на конвенційні човни
Попри всі проблеми «Лади», загальна лінія Кремля — тримати курс на конвенційні підводні човни (на відміну, скажімо, від США, які будують лише атомні)[13]. Російське Міноборони заявляє, що за десять років флот отримав 24 підводні човни різних проєктів — увосьмеро більше, ніж за попереднє десятиліття[13]. Але саме через затримки «Лади» Росія змушена й далі будувати менш досконалі «Варшавянки» проєкту 636.3, які «Лада» мала замінити[13].
- Серія щонайменше з девʼяти човнів — особисто з вуст Путіна, липень 2025[22].
- Одна «Лада» заявлено несе до десяти «Калібрів» — удвічі-втричі більше за «Варшавянку»[7].
- Дальність «Калібру» — за оцінками CSIS, приблизно 1 500–2 500 км[9]: човен із Балтики теоретично тримає під прицілом значну частину Європи.
- Серійне виробництво «розгорнуто»: закладки тривають.
- Боєздатних на воді — два: «Кронштадт» і «Великие Луки». На кожен пішло від десяти до девʼятнадцяти років.
- На стапелях — три недобудовані: «Вологда», «Ярославль», «Малоярославець».
- Щоб дійти до девʼяти, треба закласти ще три-чотири човни, яких поки немає навіть у контрактах.
- Жоден човен не отримав ані повітронезалежної установки, ані вертикальних пускових під «Калібр».
«Лада» і Чорне море
На питання, чи загрожує «Лада» Україні, відповів сам розробник — ще у грудні 2010 року. Тодішній гендиректор ЦКБ МТ «Рубін» Андрій Дьячков в інтервʼю заявив, що акваторія Чорного моря замала для човнів проєкту 677, а тому «Лади» не входитимуть до складу Чорноморського флоту[16]. Це позиція конструкторського бюро, яке цей човен створило. «Лада» проєктувалася під глибоку воду Півночі та специфіку Балтики; закрите мілке море, де воюють «Варшавянки», для неї вважали непридатним театром ще до всіх нинішніх подій.
Головне питання — не в паспортних можливостях човна, а в спроможності російської промисловості будувати такі човни серійно й якісно в умовах війни та санкцій[13]. Якщо Росія колись доведе ПНЕУ (чи літій-іонний варіант) і вийде на серію — картину доведеться переглянути; поки що реальний внесок «Лади» в ударний потенціал флоту мінімальний.
Джерела
- TASS — FACTBOX: Project 677 Lada-class submarines, 16.12.2025. tass.com/defense/2059523
- Naval News — Russia Commissions First Serial Lada-class Submarine (Kronshtadt), 02.2024. navalnews.com
- Zona Militar — The Russian Navy has finally commissioned the third Lada-class submarine, 16.12.2025. zona-militar.com
- Army Recognition — Russia Expands Lada-Class Submarine Program with Two New Boats in 2026. armyrecognition.com
- National Security Journal — Russiaʼs Lada-Class Submarine Looks Like a ʼMajor Disappointmentʼ With No Fix. nationalsecurityjournal.org
- United24 Media — After Six Missed Deadlines, Russia Pushes to Accept Long-Delayed Lada-Class Submarine. united24media.com
- 19FortyFive — Russiaʼs ʼNewʼ Lada Diesel Submarine Will Carry Lethal Kalibr Cruise Missile, 2023. 19fortyfive.com
- РИА «Новости» — Ще дві підлодки проєкту 677 планують закласти у 2026, 16.12.2025. ria.ru
- CSIS Missile Threat — 3M-14 Kalibr (SS-N-30A). missilethreat.csis.org
- «Вікіпедія» — Lada-class / Kilo-class submarine. en.wikipedia.org — Lada-class
- Brent M. Eastwood, 19FortyFive — Russiaʼs ʼNewʼ Lada-Class Submarines Are So Bad the First Boat Took 13 Years to Build and Was Scrapped, 14.07.2026. 19fortyfive.com
- Naval News — Admiralty Shipyard Launches 3rd Lada-Class Submarine Velikie Luki, 12.2022. navalnews.com
- Thomas Newdick, TWZ (The War Zone) — First Of Russiaʼs New Diesel-Electric Submarines Enters Service, 31.01.2024. twz.com
- GlobalMilitary.net — Lada-class (Project 677): Specs & History. globalmilitary.net
- Ігор Вільніт (гендиректор ЦКБ МТ «Рубін») і Олександр Арсентьєв (головний конструктор проєкту 677 з 2008 року), інтервʼю «Российской газете» до прийняття «Кронштадта», 01.2024. morpolit.ru
- «Штурм Глубины» (deepstorm.ru) — «Проекты 677, 677М „Лада“ и 677Э „Амур-1650“». ТТХ і поздовжній розріз — за Ю. В. Апальковим («Подводные лодки», т. 1, ч. 2, Галея Принт, 2003) і А. Н. Гусєвим («Подводные лодки с крылатыми ракетами», Галея Принт, 2000). deepstorm.ru
- Фокус — «Північний флот РФ прийняв на озброєння новий підводний човен проєкту 677 „Лада“», 31.01.2024: переказ повідомлення прес-служби Міноборони РФ. focus.ua
- Василь Сичов, N+1 — «Головная подлодка проекта „Лада“ отправилась на модернизацию», 08.04.2020. nplus1.ru
- Василь Сичов, N+1 — «Первые серийные подлодки „Лада“ попадут на флот в 2022 году», 09.02.2021: заява Олександра Бузакова про «Калібр» на серійних човнах. nplus1.ru
- «„Санкт-Петербург“: долгий путь к причалу» — «Техника-молодежи», № 9 за 2010 рік (передрук на lemur59.ru). lemur59.ru
- Мілітарний — «У Росії заклали новий підводний човен „Малоярославец“ проєкту 677 „Лада“», 27.08.2026. militarnyi.com
- Володимир Путін, нарада щодо розвитку підводних сил ВМФ у Сєвєродвінську · 24.07.2025 — стенограма на сайті Кремля kremlin.ru; переказ «Интерфакса» interfax.ru.
- PortNews — «Церемония поднятия флага на второй ДЭПЛ проекта 677 „Лада“ состоялась на „Адмиралтейских верфях“», 31.01.2024. portnews.ru
- WarshipCam (фото Kurt Pedersen / Under Broen) — прохід загону ВМФ РФ під мостом через Великий Бельт курсом на північ, 27.06.2026. x.com
- Дмитро Болтенков, «Известия» — «„Лады“ Арктики», 30.08.2026. iz.ru
- The Barents Observer — «Kalibr missile across Barents Sea», 23.05.2025: пуск «Калібру» з атомного підводного човна «Архангельськ» проєкту 885М 22.05.2025. thebarentsobserver.com
Матеріал підготовлено на основі відкритих джерел. ТТХ за російськими та довідковими джерелами не верифіковано незалежно й подано як заявлені.
