Новоросійська пастка. Як два фрегати ЧФ перестали бути носіями «Калібрів»

ВтечаЧому флот пішов у Новоросійськ і що це змінило

Восени 2023 року Севастополь перестав бути базою. 13 вересня крилаті ракети Storm Shadow уразили Севморзавод — разом із доком вигоріли великий десантний корабель «Мінськ» і підводний човен «Ростов-на-Дону»; за дев'ять днів наступний удар прийшовся на штаб Чорноморського флоту. Уже в перших числах жовтня супутникові знімки зафіксували, що основні надводні ракетоносці стоять у Новоросійську[1].

Логіка перебазування була проста: винести кораблі за межу досяжності. Новоросійськ дає понад 300 кілометрів від лінії фронту, власну військово-морську базу в районі Геопорту й прикриття з боку берегової ППО. Проблема в тому, що географія працює проти цього розрахунку. Севастопольська бухта — вузька, з горлом, яке легко перекрити бонами. Цемеська бухта ширша, а військова гавань і причали нафтоналивного термінала «Шесхаріс» лежать у зоні, куди дістають і повітряні, і морські засоби ураження.

Після виходу «Адмірала Григоровича» з Чорного моря в Новоросійську лишилася пара фрегатів проєкту 11356Р — «Адмірал Ессен» і «Адмірал Макаров». Це два з небагатьох надводних кораблів ЧФ, здатних стріляти «Калібрами» із восьмикоміркової універсальної пускової установки. Цей матеріал — про те, що з ними зробили в Новоросійську.

ХронікаЧотири удари за пів року

У ніч на 2 березня 2026 року по Новоросійську працював масований наліт — до двохсот безпілотників у поєднанні з ракетними засобами. «Адмірал Ессен» прийняв влучання в середню надбудову; пожежа на кораблі тривала близько вісімнадцяти годин[2].

Розбір ушкоджень за супутниковими знімками показав, що вигоріла саме та ділянка, де зосереджені засоби самооборони й виявлення. Постраждали пускові установки пасивних завад ПК-10, комплекс радіоелектронної боротьби ТК-25, радіолокаційна станція виявлення «Фрегат-М2М» і пости підсвітки цілей МР-90 «Орєх». Без останніх зенітний комплекс «Штиль-1» не наводить ракети[3]. 6 березня Генеральний штаб ЗС України офіційно підтвердив пошкодження обох фрегатів — «Ессена» і «Макарова»[4].

У ніч на 6 квітня ударні безпілотники 1-го окремого центру Сил безпілотних систем працювали по нафтоналивному терміналу «Шесхаріс» за підтримки сил глибинного ураження. Кораблі в гавані потрапили під той самий удар.

За супутниковим аналізом CyberBoroshno, «Ессен» цього разу отримав ураження в носову частину — у район 100-мм артустановки А-190, просто над підкільовою гідроакустичною станцією МГК-335М «Платина». Ідентифікувати корабель на знімку вдалося за характерними білими ковпаками радарів: у «Макарова» вони сірі[3]. По «Макарову» зафіксовано прильоти в район причалу й вертикальних пускових установок — попри те, що корабель вів вогонь зенітним комплексом «Штиль-1».

Наприкінці травня 1-й окремий центр Сил безпілотних систем під командуванням Роберта «Мадяра» Бровді провів дводобовий рейд по Новоросійську. «Ессен» цього разу атакували не згори: дрони зайшли в борт, біля самої ватерлінії, попри вогонь корабельних засобів протиповітряної оборони[5].

Операцію в ніч проти 12 серпня проводили спільно: Департамент активних дій і Департамент безпілотних систем ГУР МО, СБУ, Військово-морські сили та Держприкордонслужба у взаємодії з Генеральним штабом. Засоби — реактивні далекобійні дрони «Паляниця», крилаті ракети «Нептун» і морські безекіпажні системи[6].

За підсумками ночі підтверджено ураження чотирьох кораблів: обох фрегатів проєкту 11356Р, малого ракетного корабля проєкту 21631 «Буян-М» і сторожового корабля проєкту 22160 типу «Василь Биков». Окремо уражено радіолокаційну станцію 30Н6Е зі складу зенітного ракетного комплексу С-300, нафтобазу «Грушова» й нафтоналивний термінал «Шесхаріс»[6][7].

19.08Що показав знімок високої роздільної здатності

19 серпня 2026 року в мережі з'явився знімок Новоросійської гавані значно кращої якості за все, що було доти. Обидва фрегати стоять по різні боки одного причалу, паралельно, носами в один бік — і на обох видно сліди горіння в носовій половині, там, де розташована пускова установка «Калібру»[8][9]. Ушкодження, втім, різного класу.

У «Макарова» на знімку читається наскрізна пробоїна безпосередньо в зоні монтажу восьмикоміркової універсальної пускової установки 3С14. Ракетний боєкомплект у базі на борту штатно не зберігають, тож детонації не сталося — але сама шахта розбита. Крім того, на кормовій надбудові знищено купол станції захищеного супутникового зв'язку «Кентавр-НМ1», а поруч пошкоджено антенний пост трикоординатної РЛС «Позитив-М1.2»[9][10].

У «Ессена» ушкодження іншого характеру: палуба навколо ракетних шахт укрита кіптявою від повторних загорянь, виведено з ладу пускові пасивних завад ПК-10 і станцію РЕБ ТК-25. Корабель на плаву, головний ударний комплекс, найімовірніше, цілий — але засоби ближнього захисту й виявлення деградували після чотирьох ударів поспіль[10].

3С14Чому пробита шахта означає втрату «Калібрів»

Різниця між «пошкоджений корабель» і «корабель більше не стріляє» лежить у конструкції пускової установки. УКСК 3С14 — це не надбудовна конструкція, яку можна замінити біля стінки. Це модуль, вбудований у корпус. На фрегатах проєкту 11356Р він стоїть у носовій частині, між 100-мм артустановкою А-190 і надбудовою, і заглиблений усередину корабля — рівно на довжину ракети в транспортно-пусковому контейнері.

Габарити модуля пояснюють, чому це не ремонт біля стінки. За експортним проспектом установки 3С-14Э її висота — 9580 мм, тобто майже десять метрів углиб корпусу, довжина 3760 мм, ширина 1970 мм, маса самого модуля — 14 000 кг на вісім ракетомісць[11]. Це не агрегат, який знімають краном із причалу.

Судноремонтна база Чорноморського флоту історично зав'язана на Севастополь — Севморзавод і 13-й судноремонтний завод. Саме звідти флот і виводили кораблі у 2023 році, і сам Севморзавод відтоді неодноразово був ціллю. Новоросійськ будувався як пункт базування, а не як ремонтний вузол: можливості для докових робіт такого класу там украй обмежені. Це і є зміст оцінки «вибув на тривалий термін»: не тому, що корабель тоне, а тому, що ремонтувати його фактично ніде.

ШиршеХто ще потрапив у кадр

Фрегати забрали собі заголовки, але зведений розбір знімків, зроблений Exilenova+, показує, що ушкодження в гавані значно ширші за дві позиції. Крім «Ессена» й «Макарова», сліди уражень зафіксовано ще на п'ятьох одиницях, і кожна з них має свою роль у роботі бази[8].

Окремо на розкладці позначено пункт базування 4-ї бригади підводних човнів — з'єднання, до якого належать «Варшавянки» проєкту 636.3, головні підводні носії «Калібрів» у Чорному морі. Слідів уражень по самих човнах на знімках не видно, але сама поява цієї ділянки в розкладці показує, що зона ураження накриває базу цілком, а не окремі причали.

Реакція на це видима з орбіти. Улітку 2026 року над рубками човнів у Новоросійську з'явилися протидронові ґратки, самі човни лягли у воду з послабленими швартовами, а вхід до внутрішньої гавані перекрив бон проти безекіпажних катерів.

20.08Геолокація пуску: «Калібр» іде з міської гавані

Через добу після того, як знімки ушкоджень розійшлися мережею, з Новоросійська прийшло нічне аматорське відео: пуск крилатої ракети, знятий із житлового кварталу[12].

Лінія даху характерної багатоповерхівки й нижній орієнтир із кадру знайшлися на супутниковому знімку; перетин променів дає точку зйомки — 44.7072, 37.7798, східний берег Цемеської бухти. Військова гавань лежить навпроти, через воду.

І саме точка старту є висновком. Російське угруповання ракетоносців стріляє з причалів усередині міської гавані, під прикриттям житлових кварталів, замість того щоб виходити на позиції у відкрите море. Причина зрозуміла: вихід із бухти означає зустріч із морськими дронами й протикорабельними ракетами. Ціна теж зрозуміла — зона пуску тепер збігається із зоною ураження, а житлова забудова Новоросійська опинилася впритул до обох.

ПідсумокТри наслідки для Чорноморського флоту

Флагман без ударної функції. «Адмірал Макаров» став де-факто флагманом ЧФ після загибелі крейсера «Москва» у квітні 2022 року. Пробита пускова 3С14 і знищена станція супутникового зв'язку позбавляють його обох ролей одразу: він не запускає «Калібри» й не координує дії. Повернути це можна тільки заводським ремонтом.

Перебазування не спрацювало. Переїзд із Севастополя мав вивести кораблі за межу досяжності. Комбіновані удари 2026 року дістають їх біля причалів на понад 300 кілометрах від лінії фронту — і дістають систематично, чотири рази за пів року. Наступного тилу, куди можна відійти, у Чорному морі немає: воно замкнене.

Носії перетворилися на плавучі батареї. Кораблі, побудовані для дій у морі, тепер стріляють від стінки, бо вихід у море для них небезпечніший за стоянку. Це працює доти, доки працює гавань. Ударна спроможність ЧФ виявилася прив'язана до однієї точки на карті — і ця точка вже прострілювана.